Назад

Золочівський район

Площа - 968,6 км.
Населення - 34,1 тис. чол.
Рік утворення - 1923.

Районний центр - селище міського типу Золочів. Розташоване на лівому березі річки Уди, притоки Сіверського Дінця, за 41 км на північний захід від Харкова; залізнична станція.
Сучасне селище виникло в 1677 році. Першими поселенцями його були вихідці з задніпровського міста Мишуриного Рогу (тепер Верхньодніпровського району Дніпропетровської області). Очолював їх Костянтин Федорів.
З 1685 року Золочів стає сотенним містечком Харківського полку. Населення його не раз бралося за зброю, щоб відбивати напади татарських орд, які йшли на Україну і Росію Муравським шляхом. Про грабіжницький напад татар згадується в письмових джерелах. В них говориться, що в 1680 році великої поразки татарам було завдано під Золочевом.
Є декілька версій назви міста: в 1680 році татарин загубив золотий шолом в річці Уди; місто могли заснувати вихідці з містечка Золочів Львівської області.

Об'єкти туризму:

Археологічні:
Археологічні дослідження свідчать, що територія району була заселена в період бронзи (II тисячоліття до н.е.) - є кургани цього часу біля сіл Лютівки, Миронівки, Чорноглазівки. Поселення скіфського періоду знайдені в районі Золочева, а також поселення черняхівської культури. Біля села Карасівка знайдені дві кам'яні баби. В 1955 році відкрите поселення сіверян.

Історичні:
Ще у 16 століття поблизу сучасного Золочева на Муравському шляху знаходилося "Павлове городище" - тимчасова стоянка сторожової служби на південних рубежах Росії (Бєлгородська лінія).
У Сковородинівці шанують тих, хто поклав життя на вівтар Перемоги в роки Великої Вітчизняної війни. У декількох десятках метрів від пам'ятника Г.С. Сковороди розташована братська могила воїнів, що пали в бою з фашистськими окупантами за село, і жителів його, що загинули від рук окупантів. На могилі встановлені скульптури солдата і дівчини з квітами, що схилилися над гранітними плитами. На плитах - довгий ряд прізвищ.

Природні:
Ентомологічний пам'ятник місцевого значення "Чорноглазівський". Площа 2,9 га. Знаходиться в с. Чороноглазівка на степовому схилі балки південно-східної експозиції. Рослинність представлена флорою типчаково-ковилового степу. Живе приблизно 40 видів і груп корисних комах - представників диких бджіл, стеблових бджіл, джмелів.
Ентомологічний пам'ятник місцевого значення "Удянський". Площа 3,0 га. Розташований в с. Уди. Являє собою ділянку цілинного степу на схилі балки південної експозиції, де збереглись рідкі види рослин: адоніс весняний, сон-трава, звіробій продірявлений, ковила. Живе біля 50 видів і груп корисних комах - запилювачів сільськогосподарських культур.
Гідрологічний заказник місцевого значення "Рогозянський". Знаходиться на території с. Цапівка.
Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення "П'ять братів". Знаходиться в Золочівському лісництві. Представляє собою групу вікових дерев дубу черешчатого - 100 років, які ростуть з одного гнізда, діаметр стовбура кожного дуба - 80 см, висота - 30 м.
Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення "Скорики". Площа 5,0 га. Розташований біля с. Одноробівки. Тут на схилах ярів, балок збереглись рідкі види реліктових, ендемічних і лікарських рослин: адоніс весняний, сон-трава, звіробій продірявлений, ромашка аптекарська, чебрець, ковила.

Місця пов'язані з життям і діяльністю видатних осіб:
З Золочевим пов'язані імена відомих діячів культури і науки.
Більше двохсот років тому з Курська в село Пан-Іванівку тодішнього Богодухівського повіту в останній раз пройшов битим Муравським шляхом Григорій Савович Сковорода - видатний український просвітитель, філософ і поет XVIII століття.
В селі Сковородинівка, розташований літературний музей-заповідник Григорія Савовича Сковороди. Відкритий він був у 1922 році. Тоді ж, у зв'язку з 200-літтям з дня народження Григорія Савовича село Пан-Іванівка було перейменовано в Сковородинівку.
Біля входу на територію меморіального заповідника, неподалеку від могили Г. С. Сковороди, піднімається пам'ятник народному мислителю, встановлений у зв'язку з святкуванням 250-річчя з дня його народження. Автори бронзового погруддя - відомий український радянський скульптор І. П. Кавалеридзе й архітектор В. Г. Гнєздилов.
У заповідний сковородинівский комплекс зараз входять будинок-музей, і затишний парк-сад на березі ставка. Одна з кімнат музею з вікном, що виходить у сад,- меморіальна, у ній жив і помер філософ-мандрівник. Тут відтворена обстановка останніх днів його життя. У трьох залах - експозиція музею, що знайомить відвідувачів із соціально-економічною обстановкою в Росії і в Україні в XVIII столітті, життям Григорія Савовича, його філософською, поетичною і педагогічною спадщиною, великою просвітительською діяльністю на Україні.
На вході в парк у густій тіні дерев - могила Г. С. Сковороди, на ній лежить важка гранітна брила. По краю каменю - напис, що заповідав зробити філософ: "Світ ловив мене, але не піймав". Незважаючи на спокуси влади, погрози й умовляння церковників, Григорій Савович усе життя залишався самим собою - вільною, незалежною і чесною людиною, сміливо ніс у народ ідеї правди і справедливості.
Відоме село Карасівка, де з 1849 по 1909 рік жив відомий російський хімік П. Д. Хрущов. У своєму маєтку організував хімічну лабораторію, в якій працював над питаннями теорії розчинів, електрохімії та хімічної термодинаміки.
Село ОскІл - батьківщина відомого винахідника світової кінематографії Й. А. Тимченка (1852-1924).