Назад
Золочівський район
Площа - 968,6
км.
Населення - 34,1 тис. чол.
Рік утворення - 1923.
Районний центр - селище міського типу Золочів. Розташоване на лівому
березі річки Уди, притоки Сіверського Дінця, за 41 км на північний захід від
Харкова; залізнична станція.
Сучасне селище виникло в 1677 році. Першими поселенцями його були вихідці з
задніпровського міста Мишуриного Рогу (тепер Верхньодніпровського району Дніпропетровської
області). Очолював їх Костянтин Федорів.
З 1685 року Золочів стає сотенним містечком Харківського полку. Населення його
не раз бралося за зброю, щоб відбивати напади татарських орд, які йшли на Україну
і Росію Муравським шляхом. Про грабіжницький напад татар згадується в письмових
джерелах. В них говориться, що в 1680 році великої поразки татарам було завдано
під Золочевом.
Є декілька версій назви міста: в 1680 році татарин загубив золотий шолом в річці
Уди; місто могли заснувати вихідці з містечка Золочів Львівської області.
Об'єкти туризму:
Археологічні:
Археологічні дослідження свідчать, що територія району була заселена в період
бронзи (II тисячоліття до н.е.) - є кургани цього часу біля сіл Лютівки, Миронівки,
Чорноглазівки. Поселення скіфського періоду знайдені в районі Золочева, а також
поселення черняхівської культури. Біля села Карасівка знайдені дві кам'яні баби.
В 1955 році відкрите поселення сіверян.
Історичні:
Ще у 16 століття поблизу сучасного Золочева на Муравському шляху знаходилося
"Павлове городище" - тимчасова стоянка сторожової служби на південних
рубежах Росії (Бєлгородська лінія).
У Сковородинівці шанують тих, хто поклав життя на вівтар Перемоги в роки Великої
Вітчизняної війни. У декількох десятках метрів від пам'ятника Г.С. Сковороди
розташована братська могила воїнів, що пали в бою з фашистськими окупантами
за село, і жителів його, що загинули від рук окупантів. На могилі встановлені
скульптури солдата і дівчини з квітами, що схилилися над гранітними плитами.
На плитах - довгий ряд прізвищ.
Природні:
Ентомологічний пам'ятник місцевого значення "Чорноглазівський".
Площа 2,9 га. Знаходиться в с. Чороноглазівка на степовому схилі балки південно-східної
експозиції. Рослинність представлена флорою типчаково-ковилового степу. Живе
приблизно 40 видів і груп корисних комах - представників диких бджіл, стеблових
бджіл, джмелів.
Ентомологічний пам'ятник місцевого значення "Удянський". Площа
3,0 га. Розташований в с. Уди. Являє собою ділянку цілинного степу на схилі
балки південної експозиції, де збереглись рідкі види рослин: адоніс весняний,
сон-трава, звіробій продірявлений, ковила. Живе біля 50 видів і груп корисних
комах - запилювачів сільськогосподарських культур.
Гідрологічний заказник місцевого значення "Рогозянський". Знаходиться
на території с. Цапівка.
Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення "П'ять братів".
Знаходиться в Золочівському лісництві. Представляє собою групу вікових дерев
дубу черешчатого - 100 років, які ростуть з одного гнізда, діаметр стовбура
кожного дуба - 80 см, висота - 30 м.
Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення "Скорики". Площа
5,0 га. Розташований біля с. Одноробівки. Тут на схилах ярів, балок збереглись
рідкі види реліктових, ендемічних і лікарських рослин: адоніс весняний, сон-трава,
звіробій продірявлений, ромашка аптекарська, чебрець, ковила.
Місця пов'язані з життям і діяльністю видатних осіб:
З Золочевим пов'язані імена відомих діячів культури і науки.
Більше двохсот років тому з Курська в село Пан-Іванівку тодішнього Богодухівського
повіту в останній раз пройшов битим Муравським шляхом Григорій Савович Сковорода
- видатний український просвітитель, філософ і поет XVIII століття.
В селі Сковородинівка, розташований літературний музей-заповідник Григорія Савовича
Сковороди. Відкритий він був у 1922 році. Тоді ж, у зв'язку з 200-літтям з дня
народження Григорія Савовича село Пан-Іванівка було перейменовано в Сковородинівку.
Біля входу на територію меморіального заповідника, неподалеку від могили Г.
С. Сковороди, піднімається пам'ятник народному мислителю, встановлений у зв'язку
з святкуванням 250-річчя з дня його народження. Автори бронзового погруддя -
відомий український радянський скульптор І. П. Кавалеридзе й архітектор В. Г.
Гнєздилов.
У заповідний сковородинівский комплекс зараз входять будинок-музей, і затишний
парк-сад на березі ставка. Одна з кімнат музею з вікном, що виходить у сад,-
меморіальна, у ній жив і помер філософ-мандрівник. Тут відтворена обстановка
останніх днів його життя. У трьох залах - експозиція музею, що знайомить відвідувачів
із соціально-економічною обстановкою в Росії і в Україні в XVIII столітті, життям
Григорія Савовича, його філософською, поетичною і педагогічною спадщиною, великою
просвітительською діяльністю на Україні.
На вході в парк у густій тіні дерев - могила Г. С. Сковороди, на ній лежить
важка гранітна брила. По краю каменю - напис, що заповідав зробити філософ:
"Світ ловив мене, але не піймав". Незважаючи на спокуси влади, погрози
й умовляння церковників, Григорій Савович усе життя залишався самим собою -
вільною, незалежною і чесною людиною, сміливо ніс у народ ідеї правди і справедливості.
Відоме село Карасівка, де з 1849 по 1909 рік жив відомий російський хімік П.
Д. Хрущов. У своєму маєтку організував хімічну лабораторію, в якій працював
над питаннями теорії розчинів, електрохімії та хімічної термодинаміки.
Село ОскІл - батьківщина відомого винахідника світової кінематографії Й. А.
Тимченка (1852-1924).